Заради світлого майбутнього варто зазирнути у темне минуле!

Пройшло уже сімдесят п’ять років з того часу як Україну охопило страшне лихоліття – Голод 1932-1933. Цей злочин тоталітарного режиму призвів до величезної національної катастрофи. Український народ приніс себе в жертву заради здійснення сталінських планів. Факт масового винищення нашої нації довгий час не оприлюднювався у межах радянського союзу. Хоча на Заході ще в 1933 році в повний голос кричали про українську трагедію майже всі ЗМІ. Перші спроби пролити світло на чорну сторінку в історії нашої держави були зроблені лише в 1992-1993 роках, уже в незалежній Україні. Це питання викликало безліч дискусій і суперечок. І лише у травні 2002 року вдалось встановити історичну справедливість: Верховна Рада України визнала голодомор актом геноциду проти українського народу. Сьогодні проводиться безліч заходів з метою широкого інформування громадськості про жахливу загальнонаціональну трагедію. Одним із таких заходів стала всеукраїнська наукова конференція „Геноцид: Голодомор 1932-1933 років на Хмельниччині”, яка відбулась 20 листопада в конференц-залі Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка до 75-річчя трагедії. Тут зібрались науковці, котрі цікавляться питанням голодомору 1932-1933 років. Першим виступив ректор Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Завальнюк О. М. Спокійний і тихий тембр його голосу привернув увагу усіх присутніх. Він розповів про трагічну і болючу ситуацію, що склалася в кожному населеному пункті, закликав майбутнє покоління пам’ятати свою історію і вшановувати жертв голодомору свічкою пам’яті. Погляди молодих студентів після промови ректора дещо змінилися, у них загорівся якийсь незрозумілий сумний вогник, який ніби промовляв: „завжди пам’ятатиму…”
Далі естафету перейняли учасники конференції. І посипались жахливі факти, від яких то кидало в жар, то обдавало морозом. Чисельність жертв шокує – шість мільйонів українських синів і дочок поглинула чорна біда. Що ж стосується Хмельниччини, то тут 400 тисяч подолян померли голодною смертю або під час політичних репресій. Мільйони невинних людей потрапили під приціл страшної бойової машини під назвою „тоталітарний режим”.
Учасники конференції намагалися відшукати наукову істину. Аналізуючи факти, вони встановили, що голод 1932-1933 р. р. дійсно був геноцидом проти українського народу. Тодішня влада, використавши конфіскацію продовольства, як зброю масового винищення, нещадно викорінювала український народ.
Організатор конференції Лавренчук Микола Пророкович презентував книгу пам’яті жертв голодомору, яку видали 17 областей України. Сьогодні це лише три томи болючих фактів, та робота зі збору досі невідомої інформації продовжується, а отже, обсяг книги планується збільшити.
Також на конференції була представлена книжкова виставка бібліотеки Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Тут можна було побачити найрізноманітніші книги, які об’єдувало лише одне – сумна тематика голодомору. Кожне видання немовби дивилось на тебе глибоко запалими, голодними очима, ніби простягало до тебе кістляві руки і просило крихту хліба. Кожна з цих книг варта уваги, адже це часточка нас, це наша історія, наша спільна біль.
Завершилась конференція виступом Петра Павловицького, який був очевидцем цієї трагедії. Його слова проникли глибоко в душі присутніх. Ці очі сповнені доброти, страждань і якогось дитячого страху надовго залишаться в пам’яті як символ нездоланності українського народу.
Ми ж повинні запам’ятати одне, що для того аби збудувати світле майбутнє необхідно добре знати своє минуле. Тож давайте не будемо забувати історії свого народу, і вшановувати пам’ять тих, хто втоптував нам шлях у майбуття!

День боротьби зі СНІДом

З кожним роком кількість віл-інфікованих надзвичайно стрімко зростає. Якщо в 1992 році зафіксовано 2,5 % смертей від синдрому імунодифіциту, то у 2008 - вже 56,7 %. Статистика переконує, що ніхто не повинен залишатись байдужим, адже це лихо може торкнутись кожного. Безпека вашого життя у ваших же руках. Отож, будьмо уважними та обережними!!!!!

Наша мова калинова..!

В нашому університеті чергове свято! Всі ті, хто дійсно цінує рідну мову, мали можливість насолодитися прекрасним концертом, який був організований студентами української філології та журналістики.

Шостого листопада в актовій залі Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка відбувся концерт, приурочений до Дня української писемності та мови. На святі були присутні завідувачка кафедри української філології Марчук Людмила Миколаївна, викладачі української мови та літератури, а також студенти. Програма концерту передбачала декламування віршів українських поетів, виконання пісень, танців. Окрасою свята була літературна постановка, поставлена дівчатами-філологами. Цікавим і водночас оригінальним у концерті було те, що номери не оголошувались. Цей факт привернув увагу багатьох глядачів:
- Мені здається, що організатори правильно зробили, 
знявши 
ведучих, оскільки
основна увага зверталася не на особу виконавця, а на сам номер! - зауважила студентка І курсу Микитюк Олена.
- Мені здається, що спроба була  не дуже вдалою. Я розумію, що анонімність, то цікаво, круто і оригінально, але коли читається вірш то хотілося хоча б почути автора вірша... - сказала студентка ІІ курсу Сіра Анна.
Спроба прищепити любов до рідної мови студантам Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка учасникам концерту певною мірою вдалося. Хоча остання фраза свята - "до нових зустрічів" - болюче вразила вухо, і переконала, що вчитись нам ще є чому!

Коротенька автобіографія

Я, Смірнова Ганна Володимирівна. Народилася 19 липня 1990 року в селі Нігин. 2007 року закінчила Нігинську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Того ж року вступила в Кам'янець-Подільський національний університет (сьогодні імені Івана Огієнка) на факультет української філології та журналістики. Форма начання - денна. Зараз навчаюсь на другому курсі.

Інформація про мене!!!

Привіт усім!!!Мене звати Смірнова Аня! Приємна, весела дівчина, яка завжди рада поспілкуватися з цікавими людьми. Навчаюсь на факультеті української філології та журналістики, до речі, досить цікавий напрям. Хто ще не вирішив, куди вступати, раджу Кам'янець-Подільський національний університет ім. І. Огієнка. (це не реклама, просто порада:-)). У вільний час люблю послухати музику, погуляти з друзями, а інколи навіть почитати книги:-). Девіз мого життя: "Хотіти - означає могти". У майбутньому, мрію працювати на радіо або телебаченні (остаточно ще не визначилась). Хочеться вірити, що моя мрія здійсниться!